Отзывы

Мрії збуваються.Хтось читаючи цю фразу презирливо хмикне, але для мене це істина. Про Мігею, мігейські пороги і природний заповідник «Гранітно–степове Побужжя» вперше почула коли в Україні проводився конкурс «Сім природних чудес України». Спочатку репортаж по телевізору, потім численні статті і фотографії в інтернеті. З’явилося непереборне бажання побачити усю ту красу на власні очі. Але минуло кілька років, перш ніж мені вдалося втілити свою мрію в життя. З Полтави такі поїздки турагенції не проводять, а київські спочатку пропонували лише допомогу в організації за умови самостійного збору групи. Цієї весни дуже сильно захотілося нових вражень і відпочинку від офісної роботи. Вирішила знову пошукати тур на Мігею і в одному із перших посилань, яке видав пошуковик побачила омріяний тур. Щира вдячність Ользі за оперативну відповідь на листи під час вирішення організаційних питань у підготовці до туру. Комфортабельна маршрутка, дорога, чудова погода і ми досягли кінцевої мети своєї подорожі. Проживання в комфортабельному наметовому містечку, смачна кухня. І приємний бонус, як на мене, мелена кава, яку можна заварити зранку до сніданку. І з тією кавою піднятися на камені, що нависають над табором, щоб помилуватися зеленню дерев вдалині, блиском води річки. Найцікавіше звичайно рафтинг. Бушування стихії, камені, вода і група ризикових людей різного віку, яким хочеться поборотися з силами природи. Головне слухати інструктора. А він в свою чергу постарається зробити все спуск між порогами пройшов цікаво і без тілесних пошкоджень. За це усім їм велике спасибі! З одного боку відчуваєш вибух емоцій всередині, коли рафт успішно проходиться між порогами, а з іншого так хочеться подовше пропливти тихими ділянками потужної річки, щоб помилуватися мальовничими околицями, каменями, що нависають над річкою чи виринають несподівано з води… Якщо вам мало емоцій від водяної прогулянки, то можна пройтися вздовж берега річки, забратися на скелі, з височини оглянути околиці. Побачити чудові квіти, наприклад, сон–траву—занесену до Червоної книги України, чи зарості таволги, яку ми звикли бачити на газонах парків у містах. Навіть помилуватися синеньким мускарі і барвінком, які ховаються між яскравої зеленої трави. А ввечері, коли сідає сонце, вдалині витьохкує соловейко. Так добре забути про всі проблеми, слухати природу і мріяти, мріяти про нові мандри і нові враження. Тур давав змогу відчути себе скелелазом. Під керівництвом уважних інструкторів Валерія та Андрія всі бажаючи мали змогу випробувати себе в підйомі на висоту. Страховка і підказки інструктора допомогли новачкам успішно подолати обидва маршрути, ну а кому не вдалося за цим разом — є напрямок для майбутнього розвитку. Слід відзначити організацію дозвілля в таборі. Хто не бажав спокійного відпочинку, той міг позмагатися на волейбольній площадці чи зіграти партію в пінг–понг. А ще Оля запропонувала нам досить цікаву гру «Доббль». І ми поринули в світ дитинства, намагаючись знайти відповідний малюнок і першим завершити гру. Жаль, що час так швидко плине. Але після приїзду додому переглядаючи зроблені світлини, як зі свого фотоапарату так і бонусні від турагенції знову і знову поринаєш у безмежний світ чарівної природи і викликаєш у собі відчуття пригоди і таємниці. Мандруйте! Цікавтеся чарівними куточками як нашої країни так і зарубіжжя. Жодна стаття чи світлина не зрівняється з власними спогадами. 9-11 мая 2015, тур на Майские